Калькулятор расчета пеноблоков смотрите на этом ресурсе
Все о каркасном доме можно найти здесь http://stroidom-shop.ru
Как снять комнату в коммунальной квартире смотрите тут comintour.net
Уважаемые читатели! Ничто в мире не стоит на месте и, развиваясь и совершенствуясь, все движется вперед, преследуя свою цель. Руководствуясь законами жизни, наша команда пришла к выводу, что час "Х" настал, что привело к кардинальным изменениям в "облике" электронного журнала Энергетический сервис. Архивные материалы прошлых выпусков остаются для Вас, читатели, в свободном доступе на нашем прежнем ресурсе journal.esco.co.ua Надеемся, что новая подача журнала полюбится и приглянется Вам, друзья. Ведь мы стараемся именно для Вас. С уважением, редакционный коллектив журнала Энергетический сервис. Read more...
   |   

Про концепцію фонду енергоефективності та відсутність стратегії енергоефективності

Читав Концепцію та План створення «Фонду енергоефективності», запропонованого Міністарством регіонального розвитку , будіництва та житлово-комунального господарства Україн, що розглядалась на засіданні Національної ради реформ 7 червня 2016 р. Читав довго, наполегливо намагаючись вникнути і зрозуміти. Сподівався, що Концепція буде сприяти створенню чіткої та зрозумілої стратегії української політики енергоефективності. Мої сподівання не виправдалися.  Читання концепції нічого не прояснило, але добре заплутало. Фонд —  це дуже важливо, він повинен мати свої дуже важливі функції та займати своє конкретне місце місце в чіткій системі енергетичного управління процесами енергетичної ефективності. Системи  я не побачив.  Натомість в моїй голові все переплуталось, лишезгадується український крилатий вислів: «сім мішків гречаної вовни і всі неповні».

Вибачаюсь, я нікого не хочу образити – це лише мої власні відчуття. Можливо я щось не зрозумів. Тому спробую розібратись, починаючи з самого початку – з аналізу стану речей, пов’язаних з енергоефективностю української економіки, світової практики та можливих шляхів досягнення енергоефективності в Україні. Жодним чином не притендую на істину, просто викладу своє розуміння цих питань.
Україна є однією із найбільш енерговитратних країн світу. Надвисока енергоємність супроводжується значними об’ємами споживання органічного палива та значними фінансовими витратами на придбання цього палива. Останні місяці стали стресовими для населення України через неймовірно високе, неодноразове зростання тарифів та теплову енергію, газ, електроенергію…

Зростання тарифу на теплову енергію та необґрунтовано завищена оцінка нормативу теплової енергії, що споживається багатоквартирними будинками, поставили більшість населення країни на рівень зубожіння. В сімейних бюджетах не залишилось коштів на гідне харчування та лікування. Відсутність платіжної спроможності населення гальмує розвиток економіки держави.
Найбільші витрати мешканці житлових будинків несуть на потреби опалення. Позбавлені якісного теплового захисту будинки, відсутність об’єктивної інформації щодо фактичного споживання тепла (за умов відсутності обліку споживання теплової енергії), завищений тариф на теплову енергію та відсутність можливості впливати на ситуацію, що склалась,  роблять людей заручниками ситуації.
Надвисоке споживання енергії, крім негативного впливу на соціальну та економічну ситуацію, погіршує стан оточуючого середовища. Заклики до масового переходу з газового палива на тверде сприяють підвищенню згубної дії продуктів згорання палива на людей. Ідеологи заміщення газу біопаливом замовчують, що одночасно з відносною екологічною «чистотою» біопалива з точки зору потепління клімату, згубна дія продуктів згорання твердого біопалива на людей в декілька разів сильніша, ніж продуктів згорання газу.
Вкрай незадовільна соціальна ситуація, важкий економічний стан та екологічні негаразди,  що починають проявлятись в окремих населених пунктах, тісно пов’язані між собою та мають взаємний вплив. Спільним для незадовільного стану цих показників є надвисоке споживання енергоносіїв економікою. Інтегральним показником, що одночасно характеризує і економіку, і соціальну сферу, і екологію є енергоефективність. Чим вища енергоємність економіки, чим більше ми витрачаємо енергоносіїв, тим вища роль належить саме цьому показнику. Не буде перебільшенням, якщо сказати, що від стану енергетичної ефективності залежить незалежність держави.
Енергоефективність необхідно розглядати, як показник, що характеризує еколого-соціально-економічну систему, щодо можливості отримання максимально-корисного результату в соціальній та економічній сферах та мінімально-шкідливого екологічного ефекту за умов обмеження практично всіх ресурсів. Якщо енергоємність – це показник, що характеризує витрати енергоносіїв та одиницю валового національного продукту, то енергоефективність у спрощеному розумінні можна вважати поняттям зворотнім до енергоємності. За визначенням Директиви 2012/27/ЄС енергоефективність – це співвідношення між енергією на виході та енергією на вході. Іншими словами енергоефективнність – це частка енергії, що використана корисно до всієї затраченої енергії. Ще одним варіантом визначення енергоефективності може бути таке визначення: енергоефективність – це необхідний рівень витрат енергетичних ресурсів для досягнення певного рівня задоволення потреб (економічних, соціальних, екологічних). Саме енергоефективність є важливим комплексним показником, від якого в Україні найбільше залежить добробут людей, соціальна атмосфера в суспільстві, екологічна та енергетична безпека, енергетична та політична незалежність. Тому всі питання, щодо підвищення енергоефективності необхідно вирішувати системно та комплексно. Кавалерійські наскоки та ефектні безсистемні дії можуть мати лише популістський ефект. Проблеми енергоефективності мають вирішуватись на основі зваженої обґрунтованої стратегії.

Україна почала процес імплементації європейської законодавчої бази в питаннях енергоефективності. Все частіше вживається європейський термін сталий розвиток. Концепція сталого розвитку (англ. Sustainable devopment) являє собою стратегію, без підпорядкованості якій неможливо вирішувати питання зростання енергоефективності.
В ЄС стратегією енергоефективності є теорія сталого розвиту. В США ідентична ідеологія частіше іменується: «зелене будівництво», «зелені стандарти» або «зелені будівлі». Але  це одна і та сама ідеологія. Це та ідеологія, яка конче необхідна Україні.
В історії формування концепції сталого розвитку можна знайти таке визначення: сталий розвиток – це процес технологічного прогресу та соціальної організації, який задовольняє потреби суспільства (особливо його бідної частини), не  завдаючи при цьому шкоди довкіллю настільки, щоб наступні покоління змогли задовольнити свої власні потреби. Сталий розвиток передбачає соціальну рівність між поколіннями та всередені кожного покоління. Іншим базовим принципом є викорінення бідності. Сталий розвиток – це керований розвиток. Основою його керованості є системний підхід.
Український переклад англійської назви теорії не досить вдалий. Дійсно термін сталий розвиток сприймається, як постійний розвиток, постійне зростання. Більш точно суть теорії передали б слова: «життєздатний розвиток», «збалансований розвиток», «керований розвиток» …
Ідеологія сталого розвитку прийнята як стратегія розвитку в багатьох країнах світу. Вона вважається найперспективнішою ідеологією 21 століття. Розробляючи стратегію розвитку України, що має базуватись на неухильному підвищенні енергоефективності, необхідно зрозуміти та прийняти європейську ідеологію сталого розвитку та американську ідеологію зеленого будівництва, після чого, відмовившись від тупого копіювання, адаптувати ці конструктивні та перспективні стратегії до умов українського суспільства.

Іншим важливим моментом є ідеологія третьої промислової революції. ЮНІДО – відомство ООН по справам промислового розвитку вже прийняло модель третьої промислової революції. В 2007 році її прийняв Європейський парламент. Меркель – ініціатор прийняття цієї програми в Германії. Третя промислова революція вже відбувається, хоч і рухається дуже повільно.
Інтернет – новий засіб комунікації – охоплює більшість людства, створюючи нові потужності, що ґрунтуються на інтегрованих можливостях міліонів учасників. Ця логіка вже почала опановувати і енергетику. В перспективі відмова від великих постачальників енергії, що ґрунтується на газі, нафті, вугіллі.
Третя промислова революція – це безліч малих джерел енергії від вітру, сонця, води, землі, біомаси. Використовуючи теплові насоси, геліосистеми, вітроенергетичні установки кожна країна  має стати самодостатньою.
Європейський Союз в 2020 році повинен отримувати 20% енергії від відновлювальних джерел, знизивши загальне споживання енергії на 20%. Там вже інвестують споживачів енергії для впровадження малої відновлювальної енергетики. Ця ідеологія закріплена Директивами ЄС. Фонд енергоефективності, як це і передбачає Директива 2012/27/ЄС, має бути Національним і просто зобов’язаний приділити увагу цим питання.
На жаль ці важливі ідеологічні питання концепція Фонду ніяким чином не відображає.
Методологічна модель сталого розвитку має такий вигляд:

Проведемо короткий аналіз існуючого стану енергоефективності в Україні та оцінку задекларованої реформи економіки держави та важливої її складової – ефективності споживання енергії через призьму теорії сталого розвитку.
Україна не має достатньої кількості власних енергетичних ресурсів та достатньо фінансових ресурсів для їх закупки. Споживання енергії для потреб теплопостачання щонайменше в 2 – 2,5 рази вище споживання енергії, якого можливо досягти в разі доведення теплового захисту будівель до вимог діючих в Україні норм та проведення модернізації систем теплопостачання. Потенціал енергозбереження України можна значно збільшити шляхом впровадження відновлювальних джерел енергії.
Надзвичайно висока енергоємність української економіки вимагає споживання великої кількості паливно-енергетичних ресурсів, значно більшої кількості, ніж може забезпечити власний видобуток. Значну кількість паливно-енергетичних ресурсів Україна змушена закуповувати за кордоном. В результаті значна частина фінансових ресурсів держави витрачається на придбання газу. За таких умов погіршується економічний стан держави, падає добробут населення, погіршуються соціальні умови суспільства.
З точки зору теорії сталого розвитку можна зробити такі висновки. В Україні практично відсутні продуктивні дії, направлені на реальне підвищення енергоефективності, скорочення за рахунок цього споживання енергоносіїв  та підвищення рівня життя населення.  Керований розвиток відсутній, якщо взагалі має місце будь-який розвиток. Всі основні дії спрямовані на пошук ресурсів, що забезпечать оплату паливних ресурсів – це підвищення тарифів, відміна пільг, оподаткування пенсій та тому подібне. Внаслідок цього зросла соціальна напруженість.
Якщо в Україні розглядається лише можливість виживання будь-якою ціною, то адміністративне непрозоре підвищення тарифів та зубожіння населення можливо відповідає поставленій меті. Але якщо мова йде про розвиток та досягнення мети — будівництва збалансованго цивілізованого європейського суспільства, то без ідеології сталого розвитку  обійтись неможливо.
Концепція сталого розвитку, позиціонуючи енергоефективність, як інтегральний показник, визначає фактор стимулювання, як обов’язкову умову розвитку енергоефективності регіонів. При цьому стимули розглядаються, як у матеріальній формі (безпосередній фінансовий вплив), так і у нематеріальній формі (стимулювання через дозволи і угоди).
Якщо термін повернення інвестицій у термомодернізацію будівлі або у відновлювальні джерела енергії становитиме 12-15 років, то інвестора найти дуже складно. Але якщо за рахунок державних стимулюючих субсидій та додаткових стимулів (наприклад …..)  інвестор зможе повернути свої кошти та отримати прибуток на тих же об’єктах за 5-7 років, то це буде добрим фактором створення сприятливого інвестиційного клімату.

Прикладом позитивного досвіду є досвід США, де стратегія енергоефепктивності тримається на трех стовпах: на правовій основі та нормативні базі; на нових прогресивних технологіях; на стимулюванні ринку енергетичного сервісу. Американці переконані, що досягти успіху в політиці енергоефективності можливо лише за умов одночасної дії усіх 3-х факторів, де стимулювання є одним із найголовніших (http://tecom.com.ua/programma-sabit-energoeffektivnost-obraz-zhizni-razvityh-stran.html ).

Перехід на відновлювальні джерела енергії та проведення комплексної термомодернізації будівель абсолютно необхідний через вичерпність паливно-енергетичних ресурсів. З іншого боку, перехід до «зеленої» економіки обґрунтований вимогами до зменшення негативного впливу на навколишнє середовище. Через високу вартість впровадження цих заходів та відсутність достатньої мотивації їх реалізація відкладається на невизначений час. Лише дієва система стимулів може забезпечити реалізацію цього процесу. В багатьох країнах світу розуміння цієї обставини прийшло досить давно. Черга за Україною.
Розглянемо, які фактори в якості стимулюючих можуть стати каталізаторами та прискорювачами революції енергоефективності. По-перше, сам перехід до іноваційної сталої політики розвитку є найголовнішим ключовим стимулом розвитку громади. Формування програм стимулювання процесів підвищення енергоефективності є не менш важливим, ніж розробка самих програм енергоефективності. Підготовка програм стимулювання – це процес непростий та потребує індивідуально підходу до кожного регіону. Дієвість цих програм значною мірою залежить від державної законодавчої бази. Для того, щоб прояснити аспекти механізму сталого розвитку необхідно розглянути систему інструментів стимулювання та визначити джерела залучення коштів для проведення ефективної політики стимулювання сталого розвитку.
Розвиток суспільства за принципами сталого розвитку неможливий без стимулювання. На жаль, в Україні не існує збалансованого механізму  стимулювання сталого розвитку вцілому та регіонів з окрема (не відображено ці питання і в Концепції фонду).
Досвід розвинених країн показує, що стимулювання є найголовнішим фактором досягнення енергоефективності. Тому цьому питанню необхідно приділяти найбільше уваги. Стимулювання – це не лише «теплій кредит» — це ціла система добре збалансованих заходів.

До найбільш важливих напрямків стимулювання сталого розвитку енергоефективності можна віднести такі:

Забезпечення умов для реалізації іновацій.
Інновації – це нововведення в галузі техніки і технології, засновані на досягненнях науки і техніки та передового досвіду. Інновації в галузі енергоефективності – це нововведення, які призводять до покращення кількісних та якісних показників, тобто є фактором та показником підвищення енергоефективності. Наприклад, для систем теплопостачання  факторами іновацій, в першу чергу, необхідно вважати: автоматизацію, застосування ефективних засобів теплового захисту, впровадження відновлювальних джерел енергії.
Існуюча практика свідчить про недостатню інноваційну активність при проведенні реконструкції систем теплопостачання та теплоспоживання. Велика кількість споживачів тепла не мають засобів обліку, відсутні засоби автоматизації, що забезпечують оптимальні гідравлічні режими та режими відпуску та споживання тепла. Недостатня оснащеність забезпечення безпеки експлуатації обладнання. Навіть за наявності достатньо жорсткої нормативної бази, що стимулює інноваційні процеси, досить часто продовжують здаватися в експлуатацію об’єкти, що не повною мірою відповідають вимогам сучасних нормативів.  При цьому зростанню інвестицій не завжди відповідає зростання інновацій. (критерій тендеру – найнижча ціна)
Стимулювання інновацій може здійснюватись та такими основними напрямками:
— запровадження практики конкурсного відбору проектів для інвестування з використанням в якості критеріїв факторів інновації проектів;
— посилення вимог до відповідності проектів діючій нормативні базі;
— введення системи рейтингів (сертифікації) та заохочення об’єктів, що є споживачами енергетичних ресурсів;
— введення в систему державних закупівель в якості критеріїв оцінки показників інновації об’єктів;
— створення в громаді загальної атмосфери націленості на іновації;

Забезпечення конкурентних умов.  Розвиток цивілізованого ринку енергетичного сервісу
Енергетичний сервіс – це вид виробничо-економічної діяльності кінцевим продуктом якої, є економія енергетичних ресурсів. Енергетичний сервіс створює новий вид товару — економію енергетичних ресурсів, яка отримується за рахунок підвищення ефективності їх використання. Признання економії енергоносіїв товаром на законодавчому та нормативному рівнях забезпечить створення і розвиток ринку енергетичного сервісу в Україні. Ринкові відносини передбачають існування та функціонування багатьох ринків. Серед цих ринків своє місце займають і ринки праці та інвестицій.
Створення економії за рахунок підвищення енергоефективності – це дуже складний процес, що потребує злагодженої роботи висококваліфікованих фахівців, що працюють в суміжних напрямках: енергоаудит, проектування, монтаж, налагодження, сервісне обслуговування, економічний супровід. Несення відповідальності за кінцевий результат та впровадження всього комплексу енергосервісних робіт під силу лише добре організованим колективам висококваліфікованих фахівців, об’єднаних спільними ідеями – енергосервісним компаніям.
За існуючого стану більшість робіт по створенню та модернізації систем, пов’язаних із споживанням  енергоносіїв у житловому та комерційному секторі України, виконуються за правилами тіньового ринку. Найчастише виконавцями цих робіт  є «фахівці», які секрети енергетичного сервісу вивчають лише з використанням інтернет.
При відборі виконавців для енергосервісних робіт, навіть для бюджетної сфери, досить часто критерієм відбору являється не професіоналізм, а інші якості. Значну шкоду розвитку ринку енергетичного сервісу несуть монопольні структури.
Розвиток ринку енергетичного сервісу та, в першу чергу, діяльність енергосервісних компаній потребують стимулювання.
Доцільно розглядати такі напрямки стимулювання:
— виконавці енергосервісних робіт мають бути сертифіковані;
— частину кінцевої оплати за виконані енергосервісні роботи виконавці мають отримувати після підтвердження досягнення задекларованого результату;
— предметом державних закупівель має бути не «надання послуг» та «виконання робіт», а забезпечення отримання економії;
— запровадження податкових кредитів для енергосервісних робіт, що виконуються сертифікованими енергосервісними компаніями.

Податкове стимулювання.
Податкове стимулювання заходів, що підвищують енергоефективність, являє собою податковий кредит. Суть податкового кредиту полягає в тому, що він дає змогу компаніям зменшувати нарахований податок на деяку величину, що залежить від понесених витрат. Податкові відрахування являють собою суму, що відраховується з оподаткованого доходу, що встановлюється в %  від об’єму витрат від впровадження проекту.
Механізм податкового кредитування для енергосервісних компаній може стати суттєвим фактором боротьби з тіньовим ринком робіт, пов’язаних з енергетичним сервісом, зокрема в житловому секторі.
В той же час механізм застосування податкового стимулювання потребує детального аналізу можливих наслідків. Податкові пільги мають змінювати поведінку людей. Отримана пільга, як стимул спонукає людей на певні дії. При постійному отриманні цього стимулу закріплюється певний шаблон дій, що позитивно впливає на процес. Але це можливо коли має місце постійний і значний об’єм цих робіт. При епізодичному виконанні незначних по об’єму енергосервісних робіт застосування податкового стимулу не стимулює зміни у поведінці людей, які можуть дати суттєвий ефект.
Негативним моментом запровадження податкових пільг для робіт, що проводяться епізодично, є корупція. З цим фактом важко не погодитись. На жаль, до цього часу виконання енергосервісних робіт в Україні є епізодичними фактами.
Основним фактором, що підтримує ідею податкових пільг для енергосервісних компаній є наявність потужного тіньового ринку (переважно для житлового сектору), що пропонує замовнику знижений рівень цін та не достатньо високу якість робіт. Практика цивілізованого ведення енергосервісних робіт та стимулювання розвитку енергосервісних компаній в Україні відсутня.
Враховуючи високу актуальність впровадження заходів з енергоефективності, зокрема в житловому секторі, з метою ліквідації тіньового ринку та стимулювання розвитку енергосервісних компаній необхідно впроваджувати податкове стимулювання впровадження проектів енергоефективності. Цей захід має стати однією із складових частин цілої системи дій по створенню та розвитку ринку енергетичного сервісу в Україні.

Забезпечення умов для кредитування.
За сучасного стану економіки України витрати на енергію досить часто сягають рівня доходів. Це говорить про значні фінансові вигоди, які можливо отримати від зниження витрат енергії за рахунок підвищення енергоефективності. Інвестувати заходи, що забезпечують підвищення енергоефективності можливо за рахунок кредитів. Кредити можна отримати в комерційних банках. Можливість залучення кредитів залежить від процентних ставок кредитів. Високі процентні ставки кредитів значно погіршують економічні показники проектів енергоефективності.
Процентні ставки кредитів комерційних банків залежить від облікової ставки Національного банку. Облікова ставка Нацбанку – це процентна ставка, під яку Нацбанк видає кредити комерційним банкам. Зростає облікова ставка – зростають і проценти по кредитам.
Облікова ставка залежить від процесів, що відбуваються в економіці, політиці, бюджетній сфері та на грошово-кредитному ринку. Незадовільна політична та економічна ситуація збільшують ризики неповернення кредитів, що призводить до зростання облікової ставки.
Облікова ставка НБУ в десятки разів перевищує облікові ставки (ставки рефінансування) банків розвинених країн.
За діючої облікової ставки кредити комерційних банків неможливо розглядати, як інвестиції для реалізації процесів енергоефективності. Виникає зачароване коло: значною мірою саме низький рівень енергоефективності є причиною високих процентних ставок кредитів, без яких вирішення питань підвищення енергоефективності практично неможливе.
Реальним та в той же час непростим шляхом залучення кредитів у процеси енергоефективності є:
— компенсація процентів по кредитам за рахунок місцевих бюджетів;
— використання цільових кредитів міжнародних фінансових структур.

Забезпечення  умов  для інвестування.
Інвестиції в енергоефективність – це видатки на створення, розширення, реконструкцію об’єктів генерації, транспортування, розподілу та споживання енергії.
Створення сприятливого інвестиційного клімату є однією з найважливіших умов залучення інвестицій. Інвестиції відіграють центральну роль  в розвитку процесів підвищення енергоефективності. Від ефективності інвестиційної політики залежить стан енергоефективності, який в свою чергу суттєво впливає на стан економіки та соціальної сфери.
Забезпечення сприятливого інвестиційного клімату є питанням стратегічної важливості.
Інвестиційний клімат – це узагальнена характеристика сукупності соціальних, економічних, організаційних , правових, політичних передумов, що зумовлює привабливість і доцільність інвестування. Сприятливий інвестиційний клімат повинен забезпечити захист прав інвестора від інвестиційних ризиків, тобто непередбачених втрат доходу і капіталу.
Основні фактори, що формують інвестиційний клімат в галузі енергоефективності:
— Організаційно-правовий фактор: адекватна законодавча база; рівень управління інвестиційною діяльністю.
— Політичний фактор: стабільність політичної ситуації; рівень довіри суспільства до влади.
— Економічний фактор: стан економіки країни; рівень тіньової економіки.
— Характеристика потенціалу країни: трудові ресурси; науковотехнічні ресурси.
— Фінансовий фактор: дохідність бюджету; розмір відсоткових ставок по кредитам; платоспроможність населення та сума вкладів на рахунках населення.
— Міжнародні відносини: міжнародний рейтинг держави; співпраця з міжнародними організаціями.
— Розвиток ринкової економіки: нявність вільної конкуренції; рівень інфляції.

Інвестор – це суб’єкт інвестиційної діяльності, який приймає рішення про вкладання власних, позичкових коштів в об’єкт інвестування. Інвестори можуть виступати в ролі вкладників, кредиторів і покупців.
Інвесторами можуть бути:
— органи уповноважені управляти державними і муніципальним  майном (бюджетні кошти);
— організації і підприємства, підприємницькі об’єднання, громадські організації, інші юридичні особи усіх форм власності;
— міжнародні організації, іноземні юридичні особи;
— фізичні особи – громадяни України та іноземні громадяни;
— фінансові структури, банки та фонди (в т.ч. Національний Фонд енергоефективності).

Аналіз факторів, що формують інвестиційний клімат в Україні, показує, що інвестиційний клімат можна характеризувати, як несприятливий. Ця обставина суттєво ускладнює впровадження енергозберігаючих заходів. Тому питання інвестиційного клімату на даному етапі є найважливішим.
Які стимулюючі фактори необхідно вважати першочерговими для здійснення інвестицій в енергетичну ефективність.Найбільш важливими і ефективними заходами, що забезпечують найбільше скорочення споживання енергоносіїв, на сучасному етапі є термомодернізація житлових будинків (утеплення огороджувальних конструкцій та модернізація систем енергоспоживання) та впровадження відновлювальних ждерел енергії. Важливим напрямком підвищення енергоефективності є бюджетна сфера (в першу чергу школи, дитсадки та лікувальні заклади)
Для забезпечення  сприятливих умов для впровадження заходів з енергоефективності на об’єктах регіональних громад з урахуванням сподівань на децентралізацію влади доцільно розглядати застосування таких стимулюючих факторів:
Термомодернізація житлових будинків:
   — Державна фінансова підтримка на рівні не нижче 30-40% від об’єму інвестицій (без цього фактора неможливо створити необхідний інвестиційний клімат для залучення мешканців в якості інвесторів);
— Впровадження політики, що стимулює самоорганізацію мешканців будинків;
— Забезпечення прийнятних умов для кредитування  (зниження відсоткових ставок по кредитам або компенсації відсотків державою);
— Податкове кредитування для підрядних енергосервісних компаній.

Термомодернізація об’єктів бюджетної сфери та впровадження відновлювальних джерел енергії:
     — Державна фінансова підтримка, що забезпечує необхідну для потенційних інвесторів інвестиційну привабливість;
— Податкове кредитування для сертифікованих підприємств;

Зараз актуальною темою є залучення інвестицій у проекти, що мають реалізовуватись на умовах енергосервісних контрактів. Сучасний стан економіки, однією з характеристик якої є облікова ставка Національного банку, знаходиться  в такому стані, що реальні терміни повернення інвестицій є абсолютно недосяжними. (В період січень-червень 2016 року облікова ставка становила 18-22%). Так, проект, що може бути реалізований при обліковій ставці 6% з терміном повернення інвестицій 5 років, при діючій обліковій ставці буде мати дисконтний строк окупності близько 20 років. За таких умов інвестори не прийдуть.
Для створення сприятливих інвестиційних умов держава має взяти на себе частину витрат з метою покращення економічних показників для інвесторів. Це і має бути одна із найголовніших функцій Фонду.
Об’єм державної фінансової допомоги має визначатись на основі техніко-економічних обгрунтувань та забезпечувати прийнятний термін повернення інвестицій.

Забезпечення  захисту  вітчизняного виробника. Розвиток  напрямків  діяльності,  пов’язаної  із  підвищенням енергоефективності економіки  та  створення додаткових робочих місць.
Лише один приклад. Держава має велетенський потенційний ринок термомодернізації будівель. Ємність цього ринку дозволяє створити власну потужну виробничу базу. Не треба віддавати цей ринок європейстким виробникам.
Програма ЄБРР IQenergy, що має наміри сприяти удосконаленням у сфері енергоефекетивності в житловому секторі України, передбачає надання кредитів за умов використання матеріалів та обладнання європейських виробників. У каталогу рекомендованих постачальників теплоізоляційних матеріалів жодного українського виробника. Європейці надають гранти для стимулювання українців інвестувати у розвиток європейських виробників. Але на жаль маємо повну відсутність стимулів для розвитку українських виробників та створення додаткових робочих місць.
В Україні мають діяти фінансові та регуляторні стимули для розвитку власних виробників та створення додаткових робочих місць. Це має стосуватись і виробників матеріалів та обладнання і енергосервісних компаній.
Приведений приклад, що стосується утеплення огороджувальних конструкцій, ілюструє великі потенційні можливості досягати енергоефективності одночасно розвиваючи власного виробника.
Підвищення енергоефективності в Україні за рахунок розвитку Європи залишає пересічним українцям лише ганебні субсидії.

Можливість отримання доходу  від  продажу  квот на викиди парникових газів.
Інтенсивна діяльність людей та надмірне споживання природних ресурсів негативно впливає на стан кліматичної системи нашої планети через зростання концентрації парникових газів, що затримують інфрачервоне випромінення Землі. До парникових газів належать: вуглекислий газ – СО2; метан – СН4; окисли азоту – NOх та інші. Названі гази містяться у викидах паливовикористовуючого обладнання.
Наслідками зміни клімату є:  підвищення температури на поверхні землі; підвищення рівня світового океану; збільшення частоти і сили екстремальних природних явищ (землетруси, урагани, цунамі та інші).
Проблема зміни клімату уже давно турбує світову спільноту. Існує ряд міжнародних конвенцій, підписаних більшістю країн світу, в яких запропоновані кількісні зобов’язання по обмеженню викидів парникових газів.
Промислово розвинені країни здебільшого перевищують встановлений для них рівень викидів парникових газів, а країни з перехідними економіками та країни, що активно підвищують енергоефективність мають викиди нижче встановлених. Така нерівність квот є передумовою ринкового підходу до виконання країнами своїх зобов’язань по скороченню викидів парникових газів. Наприклад є такий варіант спільного вирішення проблем, пов’язаних із скороченням викидів парникових газів. Якщо в одній із країн реалізуються проекти енергоефективності, що забезпечують скорочення викидів парникових газів, то існує можливість передати право на це скорочення іншій країні, яка має надлишок викидів СО2. Ця країна, отримуючи право на додаткові викиди, стає інвестором, що приймає участь у фінансуванні проекту енергоефективності.
Якщо врахувати, що Україна має енергоємність, що в 2,5 рази перевищує середньоєвропейський рівень, то можна стверджувати, що Україна має значний інвестиційний потенціал.
Отримання екологічних міжнародних інвестицій для реалізації проектів енергоефективності – це досить складний процес, що триває значний період та залежить від стану міжнародних домовленостей. Для отримання інвестицій в обмін на скорочення викидів необхідно виконати значний об’єм робіт, пов’язаних з підготовкою, обробкою та погодженням великої кількості документів. Цей проект потребує наявності фахівців високої кваліфікації.
Шлях отримання екологічних інвестицій досить тривалий і складний. Але ринок екологічних інвестицій значний, а тому має розглядатись як потенційно перспективний.

Введення   системи   сетрифікації будівель та системи їх рейтингів.
Для України, як і для інших країх світу, найбільш енерговитратними є будівлі. Зменшення експлуатаційних витрат енергії є досить дорогим процесом. Термін повернення інвестицій у створення будівель з мінімальним споживанням енергії буже тривалий. В умовах нестійкої економіки зробити так звані «зелені будівлі» інвестиційно привабливими неможливо. Навіть для економічно розвинених країн процес впровадження «зелених будівель» є досить складним. При будівництві або реконструкції будівель завжди  перед інвесторами стоять задачі:
— як знизити вартість будівель;
— як досягти мінімальних витрат  при експлуатації;
— як підвищити капіталізацію проекта (збільшити ринкову вартість будівлі.

Для комплексного вирішення цих задач необхідно мати систему критеріїв та механізм досягнення найвищих значень цих критеріїв. В розвинених країнах світу такий комплексний підхід до вирішення цих задач забезпечують системи рейтингів будівель, яких достатньо багато діє в цих країнах. Ці рейтинги ставлять за мету досягнення будівлями відповідності вимогам так званих «зелених стандартів» щодо рівня комфортності,  енергоефективності та економічності будівель.
Такий «зелений стандарт» та відповідна система рейтингів вперше з’явились в Англії. Практика «зелених стандартів» широко поширена в світі та є потужним стимулом для досягнення найвищих показників, що характеризують будівлі, серед яких найголовнішими є комфортність, енергоефективність та ринкова вартість. В останні роки ЄС проявляє високу активність до «зелених будівель». В США діє розроблений Радою США по зеленим будівлям рейтинг LEED (The Leadership in Energy and Environmentac Desing – лідерство в енергетиці та екологічному дизайні).
(Про знайомство з системою LEED в США на посиланні:
http://tecom.com.ua/leed-sistema-rejtinga-zelenyh-zdanij-v-ssha-programma-sabit.html )
Переможці рейтингу отримують сертифікати, які суттєво підвищують статус будівель та їх ринкову вартість. Крім того власники цих будівель отримують значні фінансові компенсації. В розвинених країнах світу системи рейтингів будівель активно стимулюються державою. Така сертифікація найбільш досконалих енергоефективних будівель є потужним стимулом керованого розвитку у відповідності до теорії сталого розвитку та  не має нічого спільного із сертифікацією будівель, що планується  в Україні. Краще на 1% будівель на видних місцях встановити відзнаки про високу якість сертифікованих будівель, ніж на 99% будівель повісити підтвердження повної відсутності ознак енергоефективності.
Тема рейтингів енергоефективних будівель могла б стати одним із напрямків діяльності Фонду, що мало би позитивний вплив на розвиток процесів енергоефективності.

Перелік можливих напрямків стимулювання не вичерпується приведеними вище. Кожний регіон може мати особливості щодо можливих напрямків ститмулювання. Головним має бути розуміння ролі стимулювання енергоефективності. Лише пряме фінансове стимулювання якогось конкретного заходу з енергоефіективності в якомусь перифирійному селищі,  рішення про впровадження  якого прийнято безпосередньо в столиці, справу не вирішить. Необхідно стимулювати суспільство, необхідно стимулювати розвиток саморегульованого ринку енергетичного сервісу. Держава має створити правила гри, які запустять механізм енергетичного сервісу. Поки такі правила відсутні.

Розглянемо потенційні напрямки та зони впровадження енергоефективності в теплопостачанні.
Споживачами теплової енергії в Україні є житловий сектор (багатоквартирні та індивідуальні будинки), громадські будівлі, комерційний сектор  та промисловість. Потенціал енергозбереження цих об’єктів дуже великий до — 50-70%. Але так само великий потенціал енергозбереження мають комунальні системи центрального теплопостачання.
З матеріалом, що стосується проблем центрального комунального теплопостачання можна ознайомитись на сайті компанії «НВЦ Теплокомплект»:  http://tecom.com.ua/pro-komunalne-teplopostachannya-opalennya-zhitlovih-budinkiv-ta-energoefektivnist.html

Фактором, без якого неможлива ефективна модернізація систем генерації, транспортування та розподілу тепла, а також систем споживання тепла, крім системи стимулювання,  має бути система управління – система енергетичного менеджменту.

Для здійснення енергетичного менеджменту на рівні регіонів та муніципалітетів мають бути створені спеціальні управліньські структури нового типу (умовно – енергетичні агенства)

Функції енергоменеджменту на рівні підприємств та установ, а також будівель мають здійснювати спеціально підготовлені фахівці зі складу підприємств та установ спільно з енергосервісними компаніями

Розвиток ринку енергетичного сервісу – це один із найголовніших факторів досягнення енергоефективності. Енергосервіс разом із добре організованою системою стимулів має створити ланцюгову реакцію ініціювання та реалізації заходів з енергоефективності. Ініціативи мають генеруватись не зверху, а безпосередньо у кінцевих споживачів енергії. Яскравим прикладом цій тезі є приклад США.

Ринок енергетичного сервісу разом із дієвою багаторівневою системою енергетичного менеджменту та системою регуляторних та фінансових стимулів – це схема успіху на шляху досягнення енергетичної ефективності. В такій системі надзвичайно високою має бути роль Національного Фонду енергетичної ефективності.
Своє бачення функціонування системи, що має забезпечувати постійний процес підвищення енергетичної ефективноситі, я розглядаю лише для того, щоб зрозуміти яка роль може відводитись задекларованому Фонду. На жаль, я не побачив ні ролі Фонду в системі, ні самої системи.

Створення Фонду енергоефективності є одним із положень Директиви 2012/27/ЄС. А Україна, згідно Угоди про Асоціацію, має імплементувати Директиву в українську законодавчу базу. Директива передбачає створення Національного фонду  енергоефективності, мета якого – підтримка національних ініціатив у сфері енергоефективності (ст. 20 п.4). Національний фонд енергоефективності  розглядається Директивою, як інструмент фінансування заходів із покращення енергоефективності для отримання максимальної користі від численних потоків фінансування (ст. 20 п.1). Тобто Фонд має виконувати функції, які стосуються усіх напрямків покращення енергоефективності України. Запропоноване Директивою №27 призначення Фонду цілком логічне – скоординувати численні можливі потоки фінансування з метою отримання максимально можливого ефекту. При цьому передбачається, що в державі діє відповідна стратегія енергоефективності та на всіх рівнях (від високих державних структур – до кінцевого споживача енергії) функціонує система енергетичного менеджменту.
Фонд має виконувати функції, які стосуються усіх напрямків покращення енергоефективності в Україні. В дійсності, навіть після поверхового ознайомлення з концепцією Фонду, стає зрозуміло, що Фонд ніяким чином не відповідає вимогам Директиви. Функції, що покладаються на Фонд, не дають змоги притендувати Фонду на роль національного. Останнє ускладнюється тим фактом, що в Україні відсутня стратегія енергоефективності. Тому Фонд не має змоги зайняти своє місце в чіткій системі дій через її відсутність. А спроби взяти на себе всі необхідні функції виглядають непереконливо.
У відповідності до проекту Статуту Фонду він розгдядається, як спеціалізована фінансова установа.
Незважаючи на чітке визначення Фонду, як фінансової установи, концепція Фонду та проект Статуту Фонду надають Фонду безліч технічних та організаційних функцій, які не мають жодного відношення до фінансових послуг:

  • «…Фонд повинен зосередити свою діяльність на заходах, які забезпечили б інструменти для вимірювання споживання тепла та регулювання його подачі»;
  • «Фонд повинен надавати експертні знання та консультації щодо типових проектів для будинків, надавати технічні рекомендації … тренінги для будівельних компаній та енергоаудиторів»;
  • «Фонд повинен пояснювати українським домогосподарствам «… переваги від заходів з підвищення енергоефективноситі, причини підвищення тарифів»;
  • На Фонд покладається «виконання статей 7 та 20 Директиви 2012/27/ЄС — це великий перелік функцій, які не стосуються фінансових послуг.
    Складається дивне враження. З одного боку Фонд забирає на себе функції, які не мають до нього ніякого відношення. Фонд притендує на виключну керівну та спрямовуючу роль у процесах енергоефективності. З іншого боку Фонд бере на себе лише невелику частину технічних і організаційних функцій та об’єктів спрямування своєї діяльності.  До того ж невідомий повний перелік фінансових функцій, які бере на себе Фонд.
    Фонд виходить за рамки свого прямого призначення, як фінансової установи, декларує розширене коло задач, створюючи ілюзію, що в Україні діє «струнка» та комплексна система по забезпеченню енергоефективності. Але це ілюзія, і шкідлива ілюзія. Роль Фонду має бути окреслена більш конструктивно, фонд не має претендувати на виконання всього комплексу функцій по забезпеченню енергоефективності усіх напрямків споживання енергії. Фонд має визначитись із тим місцем, яке він повинен займати в загальній сиситемі забезпечення енергоефективності, яка має бути створена в Україні
    Загальна концепція функціонування системи, що забезпечує високу енергоефективність української економіки та місце Фонду в цій системі, на мій погдяд, має мати приблизно такий вигляд:Впровадження Фонду в тому вигляді, як задекларовано, на мою думку, стане не прогресивним, а деструктивним явищем, що загальмує процеси створення енергоефективної економіки.
    Концепція Фонду недостатньо чітка та не достатньо виважена. Не виключено, що на суд громадськості представлена лише частина задумів. Але виникає безліч питань.
    Сферою діяльності Фонду визначені лише багатоповерхові будинки та домогосподарства. Не розглядається  надзвичайно важлива і непроста складова – комунальне теплопостачання, що в дійсності є проблемнішою, ніж термомодернізація житла. Жодного слова про бюджетні, комерційні та промислові об’єкти. Створюється враження, що замахнувшись на роль лідера і координатора Фонд лише доповнює чи замінює неадикватні «теплі кредити» 

    До ключових функцій Фонду, серед інших непритаманних фінансовій структурі функцій, включена така фажлива функція, як «контакти рекомендованих інженерів, енергоаудиторів». Енергетичний аудит є ключовою функцією енергосервісних компаній. За визначенням Директиви 2012/27/ЄС «енергетичний аудит – це систематична процедура, що проводиться з метою отримання належного розуміння стану … оцінки можливостей енергозбереження».
    Енергоаудит – це не фукція фінансової установи (хоча фахівці з верифікації, що тонко розуміють процеси, там мають бути), а ключова функція енергетичного сервісу, який згідно термінології ЄС іменується енергетичними послугами. Згідно Директиви 2012/27/ЄС «енергетична послуга – це матеріальна вигода, послуга або товар, що походять із комбінації енергії з енергоефективною технологією та (або) заходом …, що надається на підставі договору та за звичайних умов має підтвердити покращення енергоефективності або економію первинної енергії, які можуть бути перевірені або оцінені». Коротко кажучи: енергетична послуга (енергосервіс) – це комбінація енергії з енергоефективною технологією з метою покращення енергоефективності. Як бачимо Директива мудро розставляє все на свої місця – без енергетичного аудиту, який має систематично оцінювати можливості енергозбереження, неможливо досягти певного рівня енергозбереження, чим і має займатись енергосервісна компанія. Тому зі сказаного вище зрозуміло, що енергетичний аудит має бути виключно у складі компаній, що виконують функції енергетичного сервісу.
    З концепції Фонду можна зробити висновок, що будь-які пересічні будівельні компанії можуть виконувати складні функції енергетичного сервісу завдяки «рекомендованим інженерам енергоаудиторам» від Фонду. Такий підхід має згубну дію на розвиток ринку енергоефективності. Необхідно розвивати енергетичний сервіс, де енергоаудит є лише однією з функцій. Такий підхід дуже важливий ще із точки  зору недопущення корупції.


    В концепції Фонду та при її обговореннях часто згадується енергоаудит та необхідність сертифікації енергоаудиторів. В той же час одним із центральних моментів  в  концепції  розглядаються «4 стандартизовані пакети проектів». При встановленні таких формалізованих «пакетів» енергоаудитори не потрібні взагалі, бо жоден із дійсно кваліфікованих енергоаудиторів не додумається до таких «пакетів». Чого варті такі пункти «пакетів», як «заміна всіх труб» або «заміна радіаторів». Навіщо їх огульно міняти ? Напевно, щоб швидше «освоювати» кошти, не інакше. Можливо і треба міняти труби та радіатори, але для цього спочатку треба встановити доцільність та порядок таких дій. Кожний об’єкт має свою специфіку та особливості фінансування.
    Далі мудрий «пакетний енергоаудит» дає припис спочатку встановити ІТП та балансувальні вентилі, а потім уже в наступному «пакеті» утеплити всі огороджувальні конструкції будівель, скорочуючи вдвічі споживання теплової енергії та замінити труби, на яких уже стоять нові балансувальні вентилі. Зменшення теплової потужності в 2 рази потребує коригування ІТП та заміну теплового лічильника.
    Для чого зі старту планувати бардак, ведучи розмови про визначну роль енергетичного аудиту ?


    «Пакети» 2 та 4 виглядають жалюгідними на фоні того, як проводиться досягнення енергоефективності індивідуальних житлових будинків в розвинених країнах, наприклад в США. Мені довелось вивчати цей досвід в різних регіонах Сполучених Штатів, там дійсно є чому повчитись  http://tecom.com.ua/energoaudit-zhilyh-domov-v-ssha-programma-sabit.html


    Серед інформації щодо цілей та функцій Фонду часто вживаються слова: «фінансовий продукт» та «фінансовий інструмент». Що мають являти собою ці «фінансові продукти» та «фінансові інструменти» невідомо. Але схоже на те, що основною функцією Фонду буде надання кредитів. Інформація щодо умов кредитування відсутня. Невідомо чим ці кредити будуть відрізнятися від існуючих. Зате в концепції Фонду досить велика частина матеріалів присвячена структурі установи, винагородам та заробітній платі менеджерів Фонду.
    Особисто я очікував дещо іншої інформації. Мені здавалось, що було б абсолютно логічним якби в концепції Фонду в якості основної була б закладена функція стимулювання усіх напрямків досягнення енергоефективності, включаючи розвиток енергетичного сервісу, захист вітчизняного виробника, створення робочих місць. Але головний акцент мав би бути зроблений на створенні привабливого інвестиційного клімату в Україні. Доречі в концепцію Фонду мали би бути закладені фукції, які б стали ін’єкцією для оживлення Закону про ЕСКО. Я маю на увазі фінансову участь Фонду у реалізації проектів за енергосервісними контрактами з метою створення привабливого інвестиційного клімату. Така участь у енергосервісних контрактах могла би сприяти залученню приватного капіталу бо сучасний стан економіки при обліковій ставці НБУ   16,5 % виключає можливість залучення приватного капіталу.


    Згадані вище «стандартизовані пакети проектів» дуже яскраво ілюструють підходи до такого важливого процесу, яким є досягнення енергоефективності. Приклад «пакетів» символізує безсистемний підхів до вирішення ключової проблеми українскої економіки. В Україні відсутнє  саме визначення енергоефективності, відсутня загальна стратегія дій, відсутнє розуміння важливості підпорядкованості стратегій сталого (керованого) розвитку, відсутнє відчуття напрямку майбутнього розвитку людства, що витікає із концепції третьої промислової революції. Останнє червоною ниткою проходить через Дмирективи ЄС, які ми намагаємось старанно імплементувати.


    Це далеко не всі питання, які чекають відповідей або конструктивних рішень. На жаль, знайомство з концепцією Фонду не додало оптимізму, швидше навпаки. Здається, що ми не лише не рухаємось в потрібному напрямку, а постійно кружляємо не розуміючи куди маємо рухатись. Концепція – це система погляді. В концепції фонду я не помітив конструктивної системи поглядів, яка б відповідала ситуації та потребам країни.

    С. Парасочка

Добавить комментарий


Защитный код
Обновить

Мы в соцсетях:

rss   фейсбук   твиттер   

 
 
Энергосервис
000372034
Сегодня
Вчера
Этот месяц
Всего
199
478
8250
372034

Ваш IP: 54.224.197.251
Server Time: 2017-10-21 08:03:34